ГАЗЕТА “CЛОБІДСЬКИЙ КРАЙ”
№130 от 22 ноября 2007г., стр. 7
Наука: поступ і проблеми
Вітчизняні розробки — та на серійний поток би...
Десь на середині розмови директор харківської науково-виробничої фірми Юрій Пилипович Ігнатуша, раптом на деякий час замовк. А потім, глянувши на численні дипломи, нагороди і свідоцтва про винаходи, з неприхованим сумом і жалем сказав про те, що йому найбільше болить, — вітчизняну розвалену промисловість, особливо її приладобудівну галузь та галузь виробництва медичної, косметологічної і енергоощадної техніки.
Подумалось: а чи йому, досвідченому й висококваліфікованому науковцю, який працював у НВО «Хартрон» і НДІ приладобудування, розробляв із колегами системи управління космічними ракетами, скаржитися на долю?
Та, непосидючий від природи, у середині дев’яностих років минулого сторіччя він захопився розробкою апаратів лазерної терапії та комп’ютерної діагностики, стоматологічного й косметологічного обладнання. Створив науково-виробничу фірму «Пульсар», яка стала виготовляти унікальні зразки. Спеціалісти, які знались на техніці, у захопленні були від того, що «Пульсар» уперше виготовила лазер, скомплектований з напівпровідників. Від незвички важко було й второпати: чи то лазер? Адже раніше його бачили у вигляді якоїсь довгої і товстої металічної труби. Ну, просто як гіперболоїд інженера Гаріна з однойменного роману.
— А ось — наші напівпровідники, — Юрій Пилипович показав головну начинку лазерів.
Такі собі кругленькі маленькі, схожі на купку кількох однокопійчаних монет. А від них — дротики. Звісно, в апаратах є й інші комплектуючі. Але, якщо йдеться про якийсь лазерний пристрій, то згаданий невеличкий лазер-головний. Чи то, пак, їх декілька буває.
«Пульсар» виготовляла прилади, зокрема лазерні, для різних профілів медицини. Та чи не найґрунтовнішими були розробки у царині стоматологічного обладнання. Фірму запрошували на численні виставки, її розробками зацікавились навіть у міністерстві, не кажучи про нижчі рівні влади. Ще б пак, апарати НВФ «Пульсар» мають найширший спектр оздоровчого впливу — від офтальмології до неврології, від наркології до дерматології.
Захоплювались із року в рік, із року в рік. Юрій Пилипович жив розробками й надіями: ось, ось-ось допоможуть (ті, які при владі) налагодити серійне виробництво. Надії не танули, аж поки якось на черговій виставці до їхнього стенду не підійшла делегація чиновників як на екскурсію до... вітчизняного виробника. Насилу знайшли: «Пульсар» на тій виставці чи не єдиним вітчизняним був. «Що вам потрібно?» — запитали чиновники.
— «Що потрібно?» Вітчизняна промисловість, ми їм відповіли, — пригадує Ігнатуша. Й помітно як ті спогади його печуть. Бо ніхто не допоміг «Пульсару» навіть хоча б деякі сертифікати отримати. Між тим за винаходи, зокрема й на лазерну технологію у птахівництві, тваринництві, свинарстві, молочарстві, закордонні ділові люди їм давали шалені гроші.
А «Пульсар» відмахується й усе ще сподівається довести, що це — гідне України, що їхніми розробками повинні зацікавитись вітчизняні інвестори.
— А ще мені боляче, що молодих у науці мало, — з гіркотою мовить Юрій Пилипович. — Хоча, звідки їй узятися, якщо немає належного фінансування вітчизняної молодіжної науки. Але тим приємніше мені, коли знаходяться молоді люди, які хочуть присвятити себе науці. Їм я готовий усіляко допомагати й передавати досвід.
Так з’явився у фірмі «Пульсар» Олексій Георгійович Резніченко, молодий аспірант харківського національного університету радіоелектроніки, сфера наукових інтересів якого лежить в енергоощадних технологіях. Відтак із 2006 року НВФ «Пульсар» почала розвивати ще один напрямок — розробляє енергозберігаючі освітлювальні системи на основі світлодіодів, архітектурну й декоративну підсвітку, обладнання для будівель і управління системами життєзабезпечення та енергорозподілення, системи безпеки тощо. Вибір цього напрямку зумовлений енергетичною кризою в Україні та у світі в цілому, а також появою нових енергоощадних і екологічно безпечних джерел світла.
Більше того, здійснилася давня мрія Ю. П. Ігнатуші – на базі кафедри технологій автоматизації виробництва радіоелектронних пристроїв ХНУРЕ створене конструкторське бюро. І його керівник — О. Г. Резніченко — залучає до професійної наукової творчості молодих, яких так хоче підтримувати керівник «Пульсару». У науковому гуртку студенти можуть отримати відповіді на усі цікавлячи їх запитання, кожної п’ятниці Олексій проводить тематичні семінари з залученням фахівців та співробітників кафедри. Члени гуртку приймають участь у різноманітних наукових конференціях та виставках, серед членів гуртку є переможці Міжнародних молодіжних конкурсів.
Ділове співробітництво НВФ «Пульсар» і ХНУРЕ має обопільну вигоду в освітньому і науково-технічному сенсі. Адже, працюючи над реальними завданнями у КБ чи «Пульсарі», талановита молодь поглиблює наукові та спеціальні знання й водночас розвиває перспективні напрямки науки й техніки. Крім того, важливо, що така спільна робота утверджує вітчизняну освіту, науку й свого виробника.
Одне лише хвилює: чи з’явиться в Україні промисловість, що здатна була б випускати серійно всі розробки наших науковців?! Чи на місці колишніх заводів виростатимуть, як гриби після дощу, тільки супер- та гіпермаркети.
Не дивлячись ні на які труднощі, Юрій Пилипович Ігнатуша та Олексій Георгійович Резніченко обіцяють зробити все можливе, хоча б у своїй галузі, щоб повернути країні промисловість, підняти науковий потенціал та імідж Слобідського краю, як наукового центру України.
